Вибране. Продовження

Лист  другові
 
Любий друже мій,
ти є світлом у долі моїй,
тобі дарую ясні зорі,
щоб дивлячись на них у горі,
ти згадав час той,
коли були разом з тобою…
Спочатку я була одною.
І поділитись своєю журбою
Не було кому. Самотньою
ніччю, повною сліз і надії,
я бачила, що мої мрії
одиноко йдуть у вирі буття,
і це монотонне життя
пригноблює мене…
Але одного разу зустріла тебе…
І ожив в мені чарівний світ,
що був закритий багато літ,
але ти зумів його розкрити,
дав сили творити, жити…
І ось ми розійшлись,
мов у морі кораблі,
і більше не зійшлись,
ти не дзвониш мені.
Я чекала твого дзвінка,
була сама, одинока,
в мені жила печаль,
існували біль і жаль…
Мовчить телефон. Не відповідає.
А чому? Лише серце знає.
Лише знаємо ми обоє,
чому зійшлись і попрощались двоє.
                                                23.10, 16.11.2010 р.